Добігає кінця перша половина 2021 року, року, з яким усі ми пов’язували свої кращі сподівання, принаймні, у порівнянні з минулим 2020-м. Однак час іде, а ситуація якщо й змінюється, то надто повільно. І на те є як суб’єктивні, так і об’єктивні причини.
Як живуть регіони, територіально віддалені від обласного центру, а надто -- від столиці; чи не почуваються вони покинутими сам-на-сам зі своїми проблемами; що могла б зробити влада для полегшення ситуації, викликаної коронавірусною пандемією? Відповідь на ці та інші питання ми шукали у розмові з головним бухгалтером Могилів-Подільського районного споживчого товариства Вінницької області Майєю Петрівною САВІНОЮ.
Із цими реаліями нам довго жити
Щоб відчути пульс нинішнього життя, варто провести аналогію з минулим 2020 роком, який став роком напруженої роботи в умовах пандемії коронавірусу та карантину, роком випробувань на стійкість. На жаль, очікуваних змін не відбулося, бо тривалий час довелося працювати в умовах карантинних обмежень. До існуючих проблем додалися такі, як низька купівельна спроможність населення, локдауни, заборона торгувати деякими групами товарів, систематичні перевірки контролюючих органів.
Спостерігаємо справжній обвал споживчих настроїв, а такі бізнеси, як ресторанний та готельний взагалі ледве зводять кінці з кінцями. Особливе занепокоєння викликає ситуація у віддалених селах: магазини, як правило, розташовані в старих будівлях, які, з одного боку, утримувати дорого, а з іншого, важко на таку нерухомість знайти покупця. Населення тут зменшується катастрофічними темпами, і якщо до людей не повернутися лицем, не почути їхніх проблем, ці села поступово зникнуть з географічної мапи України.
У полі особливої уваги правління та перевіряючих була і залишається діяльність ринку, який постійно перебуває під прицілом камер інспекторів. Основне навантаження випало на контролерів: вони і скринінг проводили, і слідкували за дотриманням маскового режиму, а також соціальної дистанції між продавцями та покупцями. Такі реалії сьогодення, до них призвичаюємось, бо тепер розуміємо: з ними нам довго жити.
Нові умови господарювання не могли не позначитися на кооперативних буднях, відтак вони внесли корективи у наші плани щодо приведення основних засобів до конкурентоспроможного стану. Якщо у 2019 році на оновлення матеріальної бази було спрямовано 452 тис. грн, то у 2020-му загалом інвестовано 430 тис. грн власних коштів.
З метою запобігання втрат електроенергії, на ринку переоснащено електромережу, повністю замінена проводка, електролічильники виведені з МАФів і встановлені в окремі металеві шафи, кожна точка обліку оснащена запобіжниками. Значні суми було скеровано на виготовлення захисних екранів на ринку та під модулем типу «Кисловодськ», на проведення дезінфекційних робіт.
Попри те, що всі ми стикнулися з непростими викликами, причому, з багатьма -- вперше, все ж головною цінністю кооперації, як і в усі часи раніше, залишалися і залишаються люди. Задовільні умови праці, безпека кожного на своєму робочому місці -- саме ці пріоритети сприяють збереженню здоров’я та життя наших працівників.
У пошуку правильних господарських рішень
Незважаючи на труднощі, споживча кооперація району спрацювала з прибутками в сумі 800 тис. грн, тобто на рівні 2019 року.
Основними витратними статтями є плата за землю, електроенергію, податки на нерухоме майно, на додану вартість. Ми в основному використовуємо земельні ділянки під нерухомим майном на правах оренди. Якщо у попередні роки розмір орендної плати складав 3-4% від нормативно-грошової оцінки землі, то вже кілька років поспіль органи самоврядування приймають ставки орендної плати на рівні 10--12 відсотків. Цього року закінчився договір оренди земельної ділянки під ринком. Новообрана міська влада пішла нам на зустріч і ми подовжили термін дії цього договору ще на 5 років, зменшивши ставку з 12 до 8%.
Восени минулого року відбулися вибори до місцевих органів влади. Депутатський корпус поповнився трьома нашими колегами, котрі представлятимуть і відстоюватимуть інтереси споживчої кооперації у районній раді, а також у Могилів-Подільській та Яришівській об’єднаних територіальних громадах. Покладаємо на них великі надії та сподівання.
Ми були та залишаємось надійними платниками податків. Так, за 2020 рік системою районного споживчого товариства було сплачено до державного та місцевого бюджетів майже 10 мільйонів гривень із яких понад 2 млн грн приходиться на оренду землі.
Не забуваємо про соціальний напрям в роботі: неодноразово надавалася матеріальна допомога працівникам та ветеранам споживчої кооперації, направлялися благодійні внески в зону бойових дій на загальну суму 45 тис. грн.
І щоб закінчити нашу розмову на позитивній ноті, зазначу, що незважаючи на виклики сьогодення ми повинні бачити перспективу і працювати на неї, бути мобільними, прораховувати ситуацію на два кроки вперед. Адже, як переконують реалії, виживає не найсильніший, а той, хто чутливий до змін і готовий змінюватися.
Стабільна робота споживчої кооперації буде залежати, як і раніше, тільки від нас самих, від збереження позитивних напрацювань минулих років, від постійного поліпшення матеріально-технічної бази, професіоналізму і пошуку правильних господарських рішень з урахуванням податкового навантаження на товариства.
Як засвідчує історичний досвід, на долю кожного покоління кооператорів випадають нелегкі періоди, але вони завжди знаходили вихід зі скрутних становищ. Шляхом проб і помилок знайдемо його і ми. Іншого шляху немає.
Розмову записала Людмила ШАПОВАЛОВА