Підстави для встановлення скороченого робочого часу (тижня)
25.09.2017 8191
У Держпраці розповіли, кому роботодавець повинен встановити скорочений робочий час (тиждень) і якими нормативно-правовими актами це передбачено .
Держпраці у Миколаївській області нагадують, що ст. 51 КЗпП передбачено встановлення відповідним категоріям працюючих скороченого робочого часу. З’ясуємо, кому роботодавець повинен встановити скорочений робочий час (тиждень) і якими нормативно-правовими актами це передбачено.
Скорочений робочий час (тиждень) - це час виконання роботи, передбаченої посадовими обов’язками, скорочений на відповідну кількість годин, при тому, що працюючий має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу. Це є однією з відмінностей скороченого робочого часу від неповного робочого часу, відповідно до листа Мінсоцполітики від 22.03.2006 р. № 1993/0/14-06/13.
Однією з підстав встановлення скороченого робочого часу (тижня) - є зайнятість працівників на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці. Відповідно до постанови КМУ від 21.02.2001 року №163 «Про затвердження Переліку виробництв,цехів,професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня»(надалі – Перелік), скорочений робочий час встановлюється для робітників – не більше 36 годин на тиждень. Право на скорочений робочий час (тиждень) мають працівники виробництв, цехів, посад, професій, передбачених зазначеним Переліком, на підставі результатів атестації робочого місця за умовами праці, незалежно від форми власності підприємства, організації.
Питання застосування Переліку регламентується «Порядком застосування Переліку виробництв,цехів,професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня», затверджений наказом Міністерства праці від 23.03.2001 № 122.
При визначенні права працюючих на скорочений робочий час (тиждень) важливо встановити найменування професії, до якої відноситься робоче місце, з урахуванням фактично виконуваної роботи відповідно до державного Класифікатора професій ДК 003-2010. Працівникам, професії та посади яких не передбачені в Переліку, але які в окремі періоди робочого часу виконують роботу на виробництвах, у цехах, за професіями і на посадах, означених Переліком, скорочена тривалість робочого часу встановлюється у ці дні тієї самої тривалості, як і працівникам, постійно зайнятим на цій роботі.
Скорочена тривалість робочого часу (тижня) встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01.08.1992 р. № 442.
Слід зауважити, підтвердження цього права працівникові можливе тільки при віднесенні його робочого місця до категорії із шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.
Крiм того, законодавством встановлюється скорочена тривалiсть робочого часу для окремих категорiй працiвникiв (учителiв, лiкарiв та iнших).
Нормування робочого часу працівників медичних закладів затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25.05.2006 р. №319, але медичним працівникам, працюючим зі шкідливими й небезпечними умовами праці, скорочена тривалість робочого часу (тижня) встановлюється відповідно до Переліку, затвердженому постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 163.
Нормування робочого часу працівників закладів освіти регулюється законами України про освіту, але працівникам, працюючим зі шкідливими й небезпечними умовами праці, скорочена тривалість робочого часу (тижня) встановлюється також відповідно до Переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 163.
Ненормований робочий день: особливості табелювання та оплати
Фахівці Держпраці розповіли, для кого можна встановити ненормований робочий день, які нюанси оплати, табелювання та надання відпусток при цьому
Держпраці у Кіровоградській області нагадує, що ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процессу (наказ Мінпраці від 10.10.1997 р. №7). У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).
Для кого можна встановити ненормований робочий день?
Ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Але для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватись.
Також на працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв'язку з цим роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.
Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:
- осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
- осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
- осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
При цьому міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з відповідними галузевими профспілками можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем. Але конкретний список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором.
Отже, підприємство, установа, організація самостійно в колективному договорі визначає перелік професій і посад, до яких може застосовуватися ненормований робочий день (з урахуванням орієнтованого переліку) та відповідно встановлює тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за кожномим видом робіт, професій, посад, враховуючи періодичність виконання робіт понад встановлену тривалість робочого часу, коло обов’язків і обсяг виконання робіт (лист Мінсоцполітики від 24.09.2013 р. №825/13/156-13).
За ненормований робочий день - додаткова відпустка
Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів. Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором за кожномим видом робіт, професій та посад чи трудовим договором. Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно до часу, відпрацьованого на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.
Наказом Мінпраці від 10.10.1997 р. №7 не передбачена заміна такої відпустки на грошову компенсацію.
Не передбачена й доплата за ненормований робочий час і КЗпП. Але п. 2.10 Положення №340 передбачено, що водіям легкових автомобілів (крім таксі) у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу. Ця робота не вважається надурочною, і за неї не здійснюється додаткова оплата перепрацьованого часу. Але кількість годин перепрацьованого часу при такій роботі визначається у колективному договорі.
Водіям з ненормованим робочим днем надається у формі компенсації щорічна додаткова відпустка та у випадках, передбачених законодавством, провадиться відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу.
Отже, право на додаткову відпустку у зв’язку із ненормованим робочим днем мають усі працівники, які працюють за таким режимом (єдине, що розмір такої відпустки встановлюється від 1 до 7 днів згідно із колективним договором). А ось доплату за такий режим роботи мають право лише ті категорії працівників, для яких це окремо передбачено спеціальним нормативним актом (як у випадку із водіями, до речі, не тільки легкових автомобілів (див. також лист Мінпраці від 04.06.2008 р. №143/13/116-08) або колективним чи трудовим договором. Такі працівники мають право одночасно і на додаткову відпустку, і на таку доплату. Загальної вимоги проводити таку доплату усім працівникам чинне законодавство не встановлює.
Табелювання роботи
Щодо табелювання роботи таких працівників, то відбувається воно в загальному порядку, відповідно до кількості відпрацьованих годин. Оплата таких годин відбувається відповідно до окладу (тарифної ставки) працівника, пропорційно до відпрацьованого часу.
При цьому діють два правила, зазначених вище:
- в разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною, а отже, не підлягає подвійній оплаті);
- але роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу. І кількість годин перепрацьованого часу при такій роботі визначається у колективному договорі.
При цьому на додаткову відпустку і доплату такі працівники мають право пропорційно до часу, відпрацьованого в режимі неповного робочого дня за певною посадою.
Наприклад, як роз’яснює Мінсоцполітики в листі від 19.09.2013 р. №805/13/155-13, фактично відпрацьованим водієм часом вважаються години, проставлені у табелі обліку робочого часу. Але, якщо водій у робочий час не виїжджав, та знаходився на роботі, доплата за ненормований робочий час за цей період не здійснюється.
Форма табеля, затверджена Наказом №489, має рекомендаційний характер і складається з мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. Рекомендаційний характер полягає в тому, що за необхідності він може бути доповнений іншими показниками, потрібними для обліку робочого часу на підприємстві. Водночас слід пам’ятати, що в табелі повинні відображатися всі позиції, які застосовуються на підприємстві для працівників.
Така форма табеля не містить умовних позначень для часу, відпрацьованого в режимі ненормованого робочого часу. Але у разі потреби можна застосовувати й іншу форму табеля або ж придумати своє умовне позначення для такого часу.
***